Серце Лісу
На стежках казки
Небанальний твір Лідії Мішь
Збір казок „Серце Лісу” (2009), написаних Лідією Мішь, посилається на її вдалий і нагороджений дебют, яким стала книга для дітей „Відвідуючи чаклунок” (2004). Авторка прямує у напрямі, який забезпечив успіх першої казки – йдеться про не конвенціональне, творче використання присутньої традиції в дитячій літературі для читання. Чаклунки з її казки-сну є істотами, не тільки грізними, а й нещасними, а найбільшою „чаклункою” виявляється дитяча героїня Ася, яка, так як в романах Макушинського, вносить у світ дорослих відмовляючу здібність співчуття і кохання. Певна реабілітація чаклунки може навіть насовувати з’єднання з посадою антропології, особливо феміністичною, яка представляє палахкотливих на купах жінок як тодішні жертви геноциду. Є це з’єднання для дорослих, але для дітей залишається проба фальшивого повалення стереотипу.
